Ла-Пас. Як ми побували серед відьом, в'язнів і на Місячних кратерах

На висоті 3650 м далеко не втечеш.
Це фактично висновки першого дня перебування у Ла-Пасі - найвищій столиці світу*. Ландшафт міста дуже різний: постійні підйоми і спуски, а навколо - гірський ланцюг Кордієра Реал (ісп. Cordillera Real), самісінькі 6-тисячники. Перепади висот у місті небувалі: з 3250 м до 4100 м над рівнем моря (середня висота 3650 м). Якщо спробувати бігти, то дихання втрачаєш через кілька метрів :). Ми пройшли акліматизацію на горі Чуруп і озері Тітікака, тому почувалися досить нормально.

Ла-Пас - це суміш старих колоніальних будинків, хмарочосів і бюджетних споруд із вже знайомою нам арматурою на дахах.
До речі, тут нам пояснили, чому більшість помешкань так виглядає. Раніше діяв закон, який зменшував податки на недобудоване житло. Саме тому всі болівійці користалися цим і ніколи не штукатурили свої домівки і спеціально залишали арматуру, щоб зменшити свої витрати. Така сама ситуація і в Перу. Згодом влада Болівії зрозуміла недоцільність цього закону і відмінила його, але болівійці через притаманну їм лінь та через реальну відсутність фінансових можливостей так і тримаються свої будинки у напіваварійному стані.

Центр міста Ла-Пас - це суцільне місиво. На більшості вулиць розташовано ринок. Він тягнеться у всі боки від центральної площі на багато кварталів. Тут продають сувеніри, і це гарне місце їх купувати: дешево і можна поторгуватися. Але обійти це все нереально. Людей і машин теж дуже багато, тому шум і гам колосальних масштабів. Іноді виникає враження, що все місто - це гігантський ринок.
Взагалі після Перу і Болівії я зрозуміла, що стихійна вулична торгівля - це ознака бідності і безвиході. Люди виходять на вулицю і продають хто що може, щоб заробити бодай копійку на проживання. На жаль, більшість українських міст тане у вуличних лотках і ринках, що говорить лише про жалюгідний стан речей.

Окрім сувенірів, тут також можна купити різні диковини. Наприклад, опудала лам, які використовуються для різних шаманських і відьомських ритуалів. Що, звучить жахливо? Але це реальність сучасної Болівії.
Окрім опудал лам та інших тварин, тут можна знайти чарівне зілля для привороту, відвороту, вдачі, грошей і бозна-чого ще. Все це продається у порошках, які, як у казці, потрібно посипати на того, на кого направлено ворожіння.
Кажуть, що тут до цих пір застосовують жертвоприношення. Ліпше розпитати про це місцевих, але вони не дуже балакучі з білими ґрінґо :).
Варто також сказати, що болівійці є ревнивими католиками і дуже поважають традиції церкви. Здається, тільки тут закостеніла католичка може вийти з храму після служби і молитви Пресвятій Діві Марії, спіткнутися випадково на старій бруківці і тут же, прийнявши це як поганий знак, тричі плюнути, повернутися навколо, торкнутися великим пальцем лоба і сказати щось на зразок "Геть, нечиста сила!" і, заспокоєна, піти далі по своїх справах.
Язичництво, окультизм і католицизм мирно уживаються в одній людини у Болівії.

Ла-Пас, як і Ліма, має багаті та бідні райони, життя у яких майже повністю протилежне. У багатших районах гарно: все у зелені, квітах, симпатичні котеджі. У бідних, навпаки, - брудно, однотипно, всі щось продають.

Старий квартал Ла-Пасу з відреставрованими колоніальними будиночками і вузенькими вуличками. Прямо стара добра Європа, за якою ми вже почали сумувати

Через шалений трафік на дорогах люди, які мешкають на окраїнах, часто або не встигають доїхати у центр вчасно на роботу чи навчання, або просто через затори нікуди не їдуть. Тому у місті відносно високий рівень безробіття і низької освіти. Щоб вирішити цю проблему, влада будує канатну дорогу, яка простягатиметься з окраїн, які розташовані на пагорбах El Alto периметром міста, до місць, наближених до центру. Сподіваюся, Ла-Пас скоро матиме повноцінний "повітряний" громадський транспорт.

У місті є кілька оглядових майданчиків (ісп. miradores). Обов'язково потрібно піднятися на них, щоб насолодитися всією урбаністикою і горами навколо. Ми були на Killi Killi.

Одна з найцікавіших історій Ла-Пасу пов'язана із тюрмою Сан Педро (ісп. Penal de San Pedro), яка розташована в одному із центральних кварталів. Тюрма, що виникла як звичайна виправна інституція, з часом перетворилася на справжній важкокерований організм. Побудована для 250 в'язнів, Сан Педро зараз нараховує від 1200 до 1500 осіб. Чи переповнена вона порушниками закону? Ні, аж ні наскільки. Разом із в'язнями за грати переселяються жити їхні сім'ї: дружини і діти. Просто за власним бажанням. Через певний ажіотаж і нестачу місць для всіх членів родин у тюрмі почали діяти цілком реальні, але неписані закони. Найліпші місця, тобто камери, можна купити чи орендувати. "Самі собою" створилися камери люкс, напівлюкс, стандарт, тощо. Ціна за люкс сягає кількох тисяч болівіано в місяць, що в кілька разів більше, ніж середня зарплата болівійців на волі! Причиною всьому - бізнес, який процвітає у стінах Сан Педро. Тут виробляють і повним ходом продають наркотики, зокрема кокаїн.

Тюрма Сан Педро, 2013. Ла-Пас [фото Joe Stock]

Гіди з Free City Walking Tour, на якому були ми, розповіли, що під час їхніх екскурсій (екскурсії, як раз, починаються на площі навпроти тюрми) туристи двічі бачили, як якісь згорток було кинуто десь з даху тюрми назовні, і як якісь незнайомці піднімали їх, проходячи повз. Все це дуже дивує і викликає багато питань. Але і це ще не все.
Один в'язень-британець, який відбував покарання у Сан Педро, започаткував тури у середину для всіх, хто бажає. Це вмить стало мега популярним серед туристів! Перед тюрмою вишикувалися довгі черги, і люди платили за вхід, як у музей. Так продовжувалося тривалий час, аж поки на одну француженку не напали всередині, та якась чилійка не побачила, як хтось вільно продавав наркотики туристу. В обох випадках були роздути великі міжнародні скандали, і влада Болівії доклала зусиль припинити такі зухвалі дії в'язнів. Для запобігання нападів і торгівлі наркотиками потік людей у середину було строго припинено. Будь-кого, хто близько наблизиться до стін будівлі, може негайно заарештувати поліція.
Не думаю, що життя тюремників сильно змінилося. В решті решт, там крутяться занадто великі гроші, щоб так легко можна було прикрити "лавочку" з кокаїном.
Про в'язня, який організував тури у Сан Педро, була написана книга австралійським письменником Rusty Young. Вона розповідає про життя у тюрмі. Книга Marching Prowder була написана після того, як Расті нелегально оселився у камері британця на кілька місяців спеціально, щоб побачити все зсередини.
Ось такий нехитрий спосіб стати супер популярним :).

На півдні Ла-Пасу є Долина Місяця (ісп. Valle de la Luna), яку варто побачити через її незвичний ландшафт.
Ця місцина має пісковий ґрунт. Протягом століть вітер і дощ, немов невидимі митці, старанно працювали над витворами з піску, щоб похвалитися незрівнянними місячними пейзажами. Я не можу підібрати слова, на що це схоже, але, мабуть, і не потрібно. Це своєрідний парк, повністю зроблений самою природою. Варто там побувати, щоб побачити те, що більше ніде не зустрінеш.

Такий він Ла-Пас, дуже шумний і різний. Тут може і подобатися, і не подобатися одночасно. Кожен вибирає сам.


*Десь через рік після подорожі Південною Америкою ми дізналися, що столицею Болівії є не Ла-Пас, а місто Сукре, що знаходиться південніше. У Ла-Пасі розташовані всі державні органи країни, президентський палац і вищий суд. Ла-Пас є одним із найвищих міст на планеті.


Як доїхати: ми приїхали у Ла-Пас із Копакабани автобусом. Квитки коштують 15 або 20 болівіано (залежить від того, чи купити квиток вранці до 12:00 чи перед посадкою).
Valle de la Luna: парк знаходиться у межах міста на півдні. До нього можна доїхати автобусом у напрямку Mallasa, зупинка - Valle de la Luna. Вхід 15 болівіано.

Ціни: ціни у Болівії дешеві, але все ж вони піднялися протягом останніх півроку. Кажуть, що через подорожчання бензину, ціни виросли удвічі.
Їжа: непогано поїсти можна від 15-20 болівіано. В місті розповсюджені заклади швидкого харчування, де можна замовити смажену курку (хоч ножку, хоч цілу курку) з картоплею. Форель ми знайшли всередині критого ринку, який знаходиться біля головної площі міста. Там багато закладів харчування, можна вибрати будь-який на свій смак (від сендвічей до перших і других страв), а також там обов'язково треба замовити фреш з будь-яких фруктів. Фреші коштують лише 4-5 болівіано.

Ціни актуальні на грудень 2013

© Авторські права належать автору цього блогу. Використання всіх матеріалів (фото, текст, відео) можливо тільки з посиланням (гіперпосилання) на джерело