Подорож в Індонезію. Балі (Ч.1)

Колись, років 10 тому, у мене на заставці комп'ютера стояла картинка вулкану з о. Ява. Картинка була просто закачена з інтернету, я не знала назви вулкана, знала лише, що я дуже хочу в Індонезію, щоб побачити цей вулкан на власні очі.
Я давно забула про цю картинку, адже пройшло так багато років. З тих пір я дізналася, що Індонезія — найкраще місце для підводного плавання, що тут дотепер живуть племена з давніми традиціями, що там багато активних вулканів і аж 17 000 островів. З таким багажем знань було прийнято рішення “якщо цього року їдемо в Азію, то розглядаємо лише один варіант — Індонезію”.

Перші враження від Балі та Індонезії

Балі почав нас з Вітею дивувати з перших хвилин. До того я сприймала його, як досить банальний напрямок для туристів.
Аеропорт Балі шаленої краси. У його архітектурі поєднані індуїстські традиції: скульптури богів і тварин з натуральних матеріалів і сучасні форми зі скла і металу. Дах аеропорту виконано у формі каскадних терас і покрито зеленню. Вся конструкція легка ніби верхня частина парить у небі.

Ми приземлилися пізно, майже о 12 ночі. Наш готель на першу ніч ми забронювали недалеко від аеропорту — в межах пішої ходьби у містечку Кута. Ідея була проста — виспатися, не дати шансу джетлегу взяти гору над нами і наступного дня переїхати в Убуд.

Йдучи нічними вулицями до готелю перше, що впало в очі, — як тут чисто! Вулички вели нас між будинками мешканців, були вертлявими і спокійними, ніде не було ні обгортки, ні недопалка, ні пляшки. Ніякого смороду. Доріжки і вулиці заасфальтовані. Біля будинків — квіти і буйна зелень. Я навіть почала жартувати, чи балійці нормальні, може, з ними щось не так — було дуже приємно визнавати факт, що Азія може бути такою!

Друге, що захоплювало нас з Вітею, — місцеві будинки. Більшість з них виглядала, як храми. Вхід у двір, різноманітні статуї, зелені дворики, місця для пошани духів і вмерлих родичів, будинки з чудернацькими дахами — все настільки відрізнялося від того, що ми бачили раніше. Хоча це не перша моя індуїстська країна, тут точно все інакше — якась гіперкраса у кожній деталі!

Це - не храм. Це - звичайний будинок зі скульптурою бога Ґанеши (бог вдачі та мудрості в індуїзмі)

Наш готель у Куті був не виключенням. Він мав досить звичні кімнати, але його дворик і частина, що належала господарям, були справжніми шедеврами балійських традицій. Коли ми прокинулися вранці, все виглядало так, наче наш номер випадково опинився у місцевому розкішному храмі.

Наш перший готель у місті Кута виглядав, як храм

Особливості релігії на Балі: що варто знати мандрівнику

Вранці і вечері індонезійці роблять підношення духам. Віра у злих і добрих духів дуже сильна на Балі. В році навіть є “День тиші”, коли закриті всі готелі, магазини і всі-всі заклади. Люди проводять такі дні в роздумах, молитвах і медитації. Вони не користуються електрикою, не готують, не вмикають прилади і техніку, навіть не спілкуються з рідними. Місцеві вірять, якщо злі духи, які в цей день пролітають над островом, не почують нікого, то подумають, що Балі незаселений, і не залишаться тут.

До речі, це все серйозно, як було в Ізраїлі в шабат. Тому краще перевірити такі дати наперед (вони “плавають”, як у нас Великдень, та святкуються чотири рази на рік) і не планувати в такі дні заселення в готель, тому що вас просто ніхто не поселить. На Booking.com ряд готелів згадує про це в описі, але не всі.

Підношення для духів у маленьких кошиках — це квіти, фрукти, іноді рис. За допомогою сандалових паличок господарі злегка обкурюють вхід у двір чи будинок і залишають угощення на дорозі біля входу, а також біля фігур богів на території їхнього саду. Такі кошики люди ставлять навіть біля своїх робочих місць, на ринку біля свого торгового місця, на заправці. Ми бачили, як жінка, що продавала овочі з кузова вантажівки, ставила жертовний кошик перед машиною.

Створення таких кошиків — ціла індустрія в Індонезії. Квадратної форми вони плетуться з листя пальми. Сама пальмова основа і квіти всередині — повна органіка, тому природа не забруднюється. Щодо сміття в цілому, то це було моїм третім здивуванням, — на Балі сортують сміття. Можна побачити контейнери для різних типів відходів. Мені не відомо, як утилізується сміття потім, але, сподіваюся, що процес поступово налагоджується. На мій погляд, це велика необхідність для таких туристичних островів, як Балі, адже, на жаль, сьогодні велика кількість пляжів тут брудні. Все частіше чути, як кажуть, що острів більше не казковий.

Вхід у будинки та дворики балійців прикрашені скульптурами різноманітних богів

Він, безперечно, казковий. Але казковість його не просто у зеленій природі, красивих заходах сонця і пляжах. Вона — у людях, у цих щирих, добрих й усміхнених балійцях.
Кожен наш вихід на вулицю був феєрверком вітань “Hello Mister!” та сигналів клаксонів десятків скутерів. Кожен хотів привітатися з тобою, помахати рукою, посміхнутися. Ті, хто трошки говорили англійською, обов'язково питали, що ти шукаєш, чи не потрібна допомога. З нами кілька разів траплялося так, що людина хотіла допомогти, але не могла пояснити нам англійською. Тоді він чи вона кликали на допомогу родичів або інших людей, що були поряд (наприклад, витягали рецепціоніста з готелю), щоб ті англійською пояснили, куди нам йти.
Спочатку це страшенно турбувало нас. Ми не знали, чи люди щось очікували від нас за свої зусилля. У нашій пам'яті свіжі спогади про наші пригоди в Кенії, Перу, Болівії, Шрі-Ланці, коли місцеві бувало нависали, щоб щось впіхнути чи попросити. Але швидко ми побачили, що все це робиться безкорисно, з увічливістю і подружньому. Весь цей гам, який здіймався щойно ми виходили надвір, насправді був на нашу честь, вітання гостей, бажання їм гарного дня. Тому нам було приємно відповідати всім “Hello” і махати руками у відповідь. Ми бачили, як радіють очі людей. Таку цікавість до гостей ми зустріли на всіх островах Індонезії, які відвідали (Балі, Ява, Флорес) і незалежно від релігії (індуїсти, мусульмани, християни).

Що подивитися на Балі

З Кути ми поспішили поїхати. Тут не дуже чисті пляжі, високі хвилі і місто відоме вечірками і барами. Ми шукали природу і більш спокійні умови, тому вирішили базуватися в місті Убуд.
Убуд розташовано серед джунглів і рисових плантацій. Він шалено популярний, але затишний і красивий. Я б радила зупинятися саме тут.
Інфраструктура містечка дуже розвинена — велика кількість ресторанів, кав'ярень, спа-салонів, масажних кімнат.

Статуї богів і духів на Балі зображені у вигляді людей та різних тварин. Є щось таке особливе в цих кам'яних постатях, покритих зеленим мохом

Дуже красивим є ліс мавп (Monkey Forest). Це — священне місце для індуїстів. В лісі є стежки, якими можна прогулюватися, храми і, звісно, безліч мавп. Вони бігають, стрибають, ганяють взад і вперед. На все це дуже весело дивитися! Втім, краще пам'ятати, що це — їхня територія, і будь-який жест до мавп може бути розцінено, як небезпека для них. А мавпи можуть захищатися: подряпати чи вкусити. Ще не раджу з собою брати будь-яку їжу чи напої, тому що все цікаве для них чи їстівне може бути поцуплено.

Працівник парку годує мавп

Недалеко від Убуда знаходяться рисові поля Tegalalang. Вони розташовані на схилах, тому виглядають, як тераси. Це надзвичайно красиво!

На рисових полях використовується ручна праця

Біля рисових полів ми відвідали кавові плантації, де виготовляється кава певного сорту, який існує лише в Індонезії. Це — кава лувак. До того, як почати обсмажку, вона проходить нелегкий шлях. Нічні тваринки мусанги харчуються кавовими зернами, і з продуктів їхньої життєдіяльності виокремлюють зерна, миють, обсмажують, мелють і роблять каву. Вважається, що в напої менше кофеїну, адже багато його споживає мусанг. Кава на смак, як кава, ніякого додаткового запаху немає :). Вона вважається найдорожчою кавою у світі через те, що вона виробляється у невеликій кількості завдяки особливості процесу.

Праворуч - зерна-продукти  життєдіяльності мусанга, в центрі - промиті зерна, ліворуч - вже просмажені

Мусанг спить вдень, оскільки є нічною твариною. Уявіть, скільки кофеїну в його крові. Навіть не знаю, як йому вдається засинати :)

Наскільки красиві пляжі на Балі

Коли я тільки планувала поїздку, я зустрічала досить суперечливу інформацію про пляжі на Балі. Чи можна там поплавати, подивитися заходи сонця, попірнати з маскою?

На мій погляд, треба змиритися, що Балі — це часто про "пляжі", але рідко про "плавати". Острів — одна із найпопулярніших точок для серфінгу. Хвилі тут високі, тому, часом, важко навіть зайти у воду. Зате серфери ловлять свій кайф!

На мій великий жаль, багато пляжів дійсно брудні — хвилі виносять пластик, пляшки і пакети на берег. І тоді ні плавати, ні знаходитися біля океану не хочеться. Я заздалегідь загуглила, які пляжі брудні, і ми навіть не були на них, щоб уникнути неприємного враження (Kuta, Legian, Seminyak, Sanur).

За красивими заходами сонця рушайте на західних берег острова. У районі Uluwatu вони особливо красиві. Але варто врахувати сезон. Під час моєї подорожі у січні весь час було похмуро, оскільки це — сезон дощів.

Все більше людей радять місця поблизу Балі у якості пляжів, а не саме Балі. Острів Nusa Penida знаходиться зовсім поряд, і там є гарні чисті пляжі і навіть можна зробити снорклінг зі скатами манта. Трошки далі розташовані малесенькі острови Gili з чарівними пляжами, без хвиль і навіть з морськими черепахами, яких досить легко можна побачити.

Ми з Вітею були на невеликому пляжі White Sand Beach на східній частині острова. Їхати до нього з Убуда 1.5 години скутером. Вхід коштує 20000 рупій (трошки більше 1 долара). Пляж чистий, білий пісок і блакитна вода. Коли почався приплив, то піднялися хвилі. Поряд є Blue Lagoon Beach — теж такий же симпатичний. Обидва пляжі знаходяться біля порту Padang Bai.

White Sand Beach - нескладна назва пляжу :)

На Балі величезна кількість водоспадів та храмів. Тому тут зручно взяти скутер в оренду і їздити собі, куди хочеться. Острів красивий, трафік впорядкований, тому для новачків на скутері, ким були і ми, тут всі умови для навчання та практики.

Водоспад недалеко від нашого готелю

Коли краще їхати на Балі

Сезон в Індонезії — липень-вересень, коли суха погода. Тоді, щоправда, тут багато людей і, думаю, ціни вищі. У січні, коли ми були, дощі на Балі були часто вночі (лише кілька разів вдень, але сильні), весь час було похмуро, хоча і спекотно.

Один із наших готелів на Балі - Gangga Blessta Hotel. Вартість кімнати 16$/ніч (кімната на 2-х, кондиціонер, повноцінний сніданок, басейн і прибирання включені). Рівень цін і рівень обслуговування - поки що найкращі у світі за всі 50 країн, що я відвідала. Де ще знайдеш таку красу за такою вартістю!

Відео з подорожі на Балі

Перегляньте відео з подорожі на Балі з усіма місцями, які ми відвідали, та додатковими порадами.
Підписуйтеся на канал в YouTube, щоб дивитися корисні відео про те, як подорожувати самостійно.

Як краще летіти на Балі

Ми купили квитки безпосередньо на острів Балі, і це було дуже правильне рішення, щоб оминути столицю Індонезії Джакарту. Досить рідко азійські міста мене вражають, тому що часто це — хаос, шум, пил, бруд і неприємний запах. На щастя, Qatar Airways літають у Денпасар, аеропорт Балі.
В середньому ціни на переліт на Балі ~600-650 євро у два боки.

Переліт триває: 6 годин до Дохи і 10 годин до Денпасара після пересадки. Такий довгий час в літаку ми проводили на шляху до Перу кілька років тому.

Де краще зупинитися на Балі

Я раджу зупинитися в Убуді - місту серед джунглів.

Варіанти житла в Убуді
1) Soca House - від 8 Є/ніч за номер на двох з басейном
2) Ubud Canti Accommodation - від 9 Є/ніч за номер на двох з басейном
3) Bali Sunshine Homestay & Gallery - від 12 Є/ніч за номер на двох з басейном
4) Werkudara Guest House - від 13 Є/ніч за номер на двох з басейном та включеним сніданком
5) Buah Nagasari Cottages - від 18 Є/ніч за номер на двох з басейном


До -20% на страховку для подорожей за кордон — онлайн-поліс, що приходить на пошту відразу після оплати.