Невпевнені промені сонця марно намагалися пробитись крізь низькі хмари. Краплі води висіли в повітрі, іноді випадаючи дрібним дощем. Туман ліниво мішався з хмарами і то розсіювався, то збирався знов. Сірів ранок. Ми йшли на Мачу Пікчу.
Місто інків знаходиться на горі, яку омиває невгамовна ріка Урубамба. У підніжжі цієї гори через річку з невеличкого, відрізаного від цивілізації, містечка
Агуас Калієнтес ми і розпочали свій шлях.
До Мачу Пікчу веде крута дорога-серпантин, яка стрімголов піднімається вгору. Нею після 6 ранку (час відкриття заповідника) починають один за одним ходити автобуси, піднімаючи туристів до входу у святе місто. Автобуси підвозять сотні людей і поспішають вниз, порожні і швидкі, за новими партіями відвідувачів. Таким чином, з самого ранку великий потік людей заполоняє Мачу Пікчу.
|
Чорним позначено дорогу для автобуса, салатовим - піший маршрут |
Ми вирішили йти пішки чарівною стежкою, яка викладена великими каміннями вздовж гірського схилу, щоб помилуватися видами навколо в променях ранкового сонця. Погода ніяк не хотіла підігравати нашому настрою, сірий туман наступав на п'яти, зустрічав на поворотах і падав на нас, і охоплював нас.
|
Такими сходами легше крокувати, ніж просто підніматись вгору |
|
Туман і хмари іноді відкривали нам навколишні панорами |
Начитавшись різних блогів і путівників, ми налаштувались на довгий підйом. Йшли помірно, намагались не навантажуватися, навіть жували коку. Але раптом за годину вже побачили вхід. То ж більшість туристів сильно перебільшили важкість цього маршруту. Особливо, якщо ви час від часу ходите в Карпати, то підйом на Мачу Пікчу взагалі не може бути складним. Що правда, ми зустріли дорогою двох франкомовних дівчат, в яких геть збивалося дихання, і які зупинялись кожні 5 сходинок.
Готуємо паспорти разом з квитками на вході і, о, боже, ми - в Мачу Пікчу!!!
Але підступний туман паскудив всі наші плани! Дощова хмара впевнено насіла на гори і з самого ранку нікуди не хотіла рушити! Це було жахливо!
|
Вигляд в нікуди... |
|
Ось що ми побачили в ранковому Мачу Пікчу |
|
Не радувало... |
Ми сіли на каміння і почали чекати. Нічого, абсолютно нічого не було видно. В думках образами пролітали кольорові фото з журналів і блогів знайомих, як воно мало би все виглядати. В голові було все, як на долоні, а навколо нас, вже безпосередньо в самісінькому місті інків, не було нічого, крім огидного туману!
Почав крапати дощ. Ми зрозуміли, що влипли серйозно і надовго. Безнадійно натягуючи дощовики, вирішили прогулятись навколо. Треба було щось робити, бо настрій псувався щохвилини. Пішли у протилежний від центру Мачу Пікчу бік, в Intipunku, храм, який з кечуа перекладається, як Сонячні Ворота.
|
Наші безрадісні обличчя говорять самі за себе: ми думали, що, знаходячись в самому Мачу Пікчу, не побачимо його |
З важкими думками ми намагались радіти давнім пам'яткам, які попадались нам дорогою. Старі будинки, святилища і, ймовірно, жертовники. Кладка цих споруд не була відомою кладкою інків, що славиться гладкістю і підібраними, як мозаїка, каміннями.
|
Здоровенний камінь, витесаний і відполірований, нагадував великий диван. Я подумала, що це неодмінно мав би бути жертовником в часи інків |
|
Вже відомі нам тераси інків для сільського господарства |
|
Складно уявити, як будувалися ці тераси, так само, як ними користувалися. Гора дуже стрімка і виглядає небезпечною |
Аж раптом, озираючись на центр інкського міста, ми побачили першу картину Мачу Пікчу!
|
Хмари розступалися, даючи сонячним променям нарешті втиснутись між ними, і разом з веселкою показали нам клаптик великого Мачу Пікчу. Це фото, на якому толком майже нічого не видно, було ВСІМ для нас за цілий ранок! |
Ми напружено чекали на вітер і справедливість. Нарешті наше терпіння було нагороджено!
|
Мачу Пікчу в хмарах. Потрібно було тримати фотоапарат напоготові: щохвилини хмари закривали столицю інків і знову відкривали її |
|
Дуже вражало |
Щось було в тому по-кадровому спогляданні загадкового міста. Ми, не рухаючись, все стояли у храмі Intipunku, боячись прогавити ті миті панорами Мачу Пікчу, які туман і хмари дозволяли нам бачити. В голові пролітали думки: "Ось нарешті воно", "Це - Мачу Пікчу", "Так, саме так, як я бачила по Discovery", "Це, можливо, все, що ми зможемо побачити в таку погоду", "Холера, такі ціни, а погода знай собі на умі", "Боже, як я люблю свій зум на фотоапараті"...
Скільки таємниць таїть у собі інкська імперія. Можливо, частково через те, що природа сама вирішує, коли відкрити завісу на цю частину історії.
|
Зелені, сині, білі і сірі фарби природи Мачу Пікчу |
|
Дорога, що петляє горою, - та сама, якою їдуть автобуси з Агуас Калієнтес. Навіть вона вражає |
|
Насправді, Intipunku далеко від центру міста. Поки що всі фото ми робили звідси :) |
|
Оскільки ми були в храмі "Сонячні Ворота", то ми стали просити сонце, щоб воно швидше вийшло, а вітер - щоб остаточно розігнав хмари. Чи так це робили древні жерці? |
|
Сидіти над обривом і милуватись |
|
Ще трошки поворожили на гарну погоду. Настрій помітно поліпшувався з кожним видимим клаптиком синього неба |
Потрібно було рушати у центр інкської цивілізації на дослідження загублених таємниць.
Мачу Пікчу перекладається з кечуа, як стара піка або стара гора. Місто було збудовано доволі пізно, у 1450-1470 рр. Існувало приблизно до 1532 року - час, коли іспанці вже завойовували континент. За яких причин воно було залишено інками, достеменно невідомо.
|
Зайшовши в Мачу Пікчу, я би всім радила спочатку, піти в бік Intipunku, щоб зробити гарні фото міста згори. І з мінімум людей на знімку :) |
В Мачу Пікчу нараховується близько 200 будівель. Це було значним досягненням в архітектурі, враховуючи, що місто будувалося в горах з обмеженими шляхами до нього, вручну, використовуючи складний принцип будівництва, яким так відомі інки.
|
Пам'ятаєте нашу дорогу до Агуас Калієнтес? Он вона - внизу. А тут ми на тому самому місці, біля будиночка, де вартувала охорона в давні часи, яке ми побачили знизу, коли йшли коліями! |
|
Унікальні інкські двері |
|
Чого варті лише ці вирізані в камені циліндри по обох боках дверей! |
|
Зацікавили вирізані камені циліндричної форми: яка була їхня мета? |
Особливістю Мачу Пікчу є будівлі з масивного каміння, яке підібрано чітко один в один. Споруди зроблені без використання мертелі - вапнякового розчину, який раніше використовували при будівництві.
Крім того, стіни інків - це абсолютно гладенькі поверхні. Між камінням не пролізає навіть монетка: так щільно вони стоять. Дивують різні принципи мурування, які можна помітити тут. Одна з них - гладка, де валуни і глиби вирізані під різним кутом і складені мозаїкою. Інша - це менші за розміром камені, складені просто, як в будь-якій середньовічній Європі. Чи не різні епохи майстрів робили це? Чи не реставрували покинуте місто інків в ХХ столітті, щоб надати йому обличчя збереженості, історії і, як на мене, більшої таємничості?
|
У храмі Кондора |
|
Лякливі лами, які так вразили нас в Куелапі, зовсім не бояться людей в Мачу Пікчу |
|
От вже кому безкоштовний вхід до святині інків замовлено, так це ламам :). В Перу лама - майже свята тварина |
Кажуть, що інки, здійснюючи свої чисельні війни, які найчастіше були успішними для них, вдячні саме цій сором'язливій тварині - ламі. Це суто в'ючні тварини. Їх не сідлають, проте до сіх пір використовують для транспортування вантажів.
Під час своїх завоювань інки проходили пішки тисячі (!) кілометрів. Витривалість і можливість робити такі переходи дарували їм лами, як засіб для перевезення поклажі, теплий одяг з їхньої вовни і листя коки, завдяки яким полегшується високогірна хвороба.
|
Будівля напівкруглої форми з гладкого каміння і одним віконечком в центрі - це, ймовірно, храм Сонця. Вона також могла використовуватися, як сонячна обсерваторія. Особливості розташування будинку і вікна дозволяють слідкувати за сонцем і вимірювати час сонцестояння |
|
Ну, як так можна було будувати?! |
|
Знову надзвичайна кладка інків. Це - храм, що так і називається, - Храм з Трьома Вікнами |
Поблизу цього храму знайшли фігурки, які символізують три рівні андського світу:
Ханаан Пача - вищий світ - небесний рай, Кай Пача - земний рай, Уку Пача - внутрішній світ, де живуть боги.
|
От цікаво, ці дерев'яні балки теж з кінця 15 ст.? :) Все ж Мачу Пікчу було відреставровано |
|
Незабутня природа і краса навколо Мачу Пікчу! Місто розташоване на високій горі з крутими обривами-схилами по периметру. Важко навіть уявити, що хтось би зміг його захопити. Зелені гори і скелі дивної форми оточують святиню інків. Небо вгорі синє-синє, іноді з пухкими, як перина, білими хмарами |
|
Мабуть, найголовніший храм інків з нереальним способом мурування стін |
|
Ці виступи вирізані прямо з блоків каміння, які складають частини стіни |
|
Цікаво, що надихало давніх майстрів будувати за таким принципом? |
|
За допомогою компаса гід демонструє, що розташування каменя чітко вказує на кінці світу, особливо на схід, звідки з'являється перші промені сонця |
|
Частина астрономічної обсерваторії |
|
Можливо, нащадки інків |
|
Хоча б одна розгадка, яку вдалося знайти: кам'яні циліндричні виступи ззовні будівель служили для кріплення очеретяного даху, до яких він був прив'язаний |
|
Давні, стесані віками сходинки, вирізані з єдиного валуна, і поряд - сучасні, зроблені з окремого каменю для кожної сходинки для зручності великих потоків туристів |
Закінчувався наш день, проведений в Мачу Пікчу. Стільки емоцій: і смуток, і радість, підігріті цікавістю. З самого дитинства я чула історії про це місце від свого тата, який любить все загадкове і таємниче. Розповідаючи історію інків, він, мабуть, сам не підозрював, що я колись поїду сюди, ймовірно, саме через його казки.
Єдине, про що я трошки жалку, що я перед приїздом (і взагалі) передивилась купу передач і фотографій цього міста. Кожен ракурс і будинок був наче знайомий мені, я ніби вже була тут раніше. Через це втратилося відчуття новизни, несподіваності. Тепер я знаю, що не треба так поглинатися в певний об'єкт перед його відвідуванням :).
Мачу Пікчу цікаве, навколо нього - великої краси природа. Але, якщо чесно, воно не коштує 50 дол. Ми були в древній фортеці
Куелап на півночі Перу, яка була заснована задовго до інків і будувалась, як неприступне місто, яка має дивної форми будинки і знаходиться так само в хмарах. За вхід там ми платили в десять разів менше, ніж тут. Очевидно, що ціну на Мачу Пікчу піднімає лише його популярність. Пізніше ми зустріли знайомих німців, з якими були в хостелі і подорожували в
Чачапоясі, вони були такої ж думки, як і ми: класно, але не за такі гроші.
Ось таке воно - велике і лукаве загублене місто інків Мачу Пікчу.
Що варто врахувати при подорожі до Мачу Пічку:
1. Не йти рано. Як я вже писала, більшість блогів радить йти в Мачу Пікчу якомога раніше, щоб було по-менше людей. Ми так і зробили і зрозуміли, що це неправильно. Більшість туристів як раз і намагається прийти на 7-8 ранку, щоб помилуватись містом "раніше за всіх". Повірте, ніхто не ліниться прокинутись рано для такого візиту. Ті, хто здійснює кількаденний піший похід стежкою інків, так само попадають в Мачу Пікчу о 7 ранку. Таким чином, купи народу будуть всюди: на вузьких стежках і вуличках міста, а також на всіх ваших фото. Як противага, ми помітили, що близько 12 години людей помітно меншає. Саме в такий час можна вільніше гуляти і робити фото. Крім того, з ранку на горі сидить хмара і закриває всі види, які можна побачити. Перебуваючи в Агуас Калієнтес кілька днів, ми зрозуміли, що така погода щоранку. Не морочте собі голову, спокійно прокиньтеся, поснідайте і аж тоді йдіть на екскурсію.
Мачу Пікчу відкрито щоденно з 06:00 до 16:00.
2.
Неділя. Щонеділі вільний вхід для кускенців - мешканців Куско. Теж можна планувати свій похід, оминаючи неділю, щоб народу не було так багато.
3.
Низький сезон. З листопада по квітень в Перу - низький сезон через сезон дощів. Кажуть, що погодні умови погані, зливи і вологість. Через це в Перу в цілому і в Мачу Пікчу окремо менше туристів. Ми були в грудні. На погоду не жаліємося, хіба що на цей туман зранку, який на початку екскурсії засмутив нас. На жаль, ціни на вхід не падають в низький сезон. Проте можна поторгуватись з цінами на житло в Агуас Калієнтес.
Вартість квитка в Мачу Пікчу
Існує 3 види квитка:
- місто Мачу Пікчу - 128 солів, близько 50 дол. США - такий квиток був у нас;
- місто Мачу Пікчу і гора Мачу Пікчу - 140 солів,
- місто Мачу Пікчу і гора Вайнапікчу (Waynapicchu) - 150 солів.
Ціни актуальні на грудень 2013
Коментарі
Дописати коментар